Що потрібно людині для життя? Хтось відповість на це питання так: «Матеріальне благополуччя». Ми ж, учні 9 класу Нехайківського НВК, не будемо повністю заперечувати це твердження, проте свою думку виразимо словами з Біблії: «Не хлібом єдиним живе людина». Саме в цьому ми ще раз переконалися, відвідавши 12 грудня славетне місто Переяслав-Хмельницький.

     Екскурсія до історичного міста залишила безліч спогадів та вражень. Ми  відкрили для себе багато нового, що може допомогти при вивченні історії України, для кращого сприйняття творів української літератури. Наш подих перехоплювало від усвідомлення того, що вулицями Переяслава свого часу ходили Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко. А скільки історичних подій пов’язано з цим містом! Саме вони надихнули  Т. Шевченка на написання творів «Тарасова ніч», «Іван Підкова»…

     Ми із задоволенням відвідали музей Г.С. Сковороди, який знаходиться у приміщенні колишнього колегіуму – пам’ятці архітектури середини ХVІІІ ст. Тут побачили келію філософа, посиділи за партою класу, де лунав його голос, познайомилися з численними стародруками та рукописами. Нас огорнуло відчуття, що спудеї тiльки-но вийшли з класу, прослухавши лекції з піїтики та риторики. Екскурсія сприймалася легко, адже ми щойно вивчили творчість видатного філософа, якого «світ ловив, та не спіймав».

    Не залишив байдужим нас і музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка. Він знаходиться  в колишньому будинку лікаря А. Козачковського, товариша Кобзаря. Саме тут у ніч із 24 на 25 грудня 1845 року поет написав свій «Заповіт»,  який  згодом став відомий на весь світ. Побували ми і біля двох  акацій, посаджених Шевченком і Козачковським. Коли деревця виросли, їхні стовбури переплелися, нагадуючи про міцну дружбу. У цьому ж музеї збережена історія як міста Переяслава, так і всієї України, і переплітається вона із творчістю Кобзаря.

    Хвилюючою була екскурсія в музей-діораму «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року». Здавалося, ми перенеслися в той час і самі пережили цю битву. Наскільки все правдиво і вражаюче! 

    Екскурсія добігла кінця… Яка багата й велична наша історія – безцінний скарб народу, обличчя наше, наша душа!  І на думку спадає істина: Людина досягає гідного розвитку тоді, коли вона дбає не лише про матеріальні речі.

    За приємну подорож в історію ми дякуємо вчителю української мови і літератури Кузьменко Н.І.

                                                                                     Учні 9 класу